Батьківський авторитет у вихованні дітей
Суттєву
роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за
висловом А.С. Макаренка, містить "все батьківське і материнське життя -
роботу, думку, звички, почуття й прагнення"1. Авторитет (лат. auctoritas -
влада, вплив) - це загальновизнаний вплив, що його справляє на переконання і
поведінку людей певна особа, соціальна група чи інститут завдяки їхнім
особливостям і заслугам.
А.С.
Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в
сімейному вихованні дітей. Адже діти ще не мають достатнього соціального
досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і вияви авторитету
батька і матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей
їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній)
і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків:
• авторитет
любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, -
писав В.О. Сухомлинський, - це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях
утвердити самого себе, продовжити у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому
любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не
лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов - ніжне, тендітне,
вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях - це значить бути
мужнім у любові?"
• авторитет
знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного
розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання
інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;
• авторитет
допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці,
навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у
створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній
наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання
за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;
• авторитет
вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за
ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах
діяльності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово формуються звички
відповідальності за виконання обов'язків і доручень;
• авторитет
правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі - "не бреши".
Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї
найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня став
очевидною, приносить дитині страждання та розчарування у тих, хто сказав
неправду;
• авторитет
поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина - це не
лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває в стані активного
розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими),
припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину
потрібно поважати як найбільшу цінність: вона - Людина.
Поряд з
виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви,
за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет
фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і
дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства,
авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби,
взаємин "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення,
деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.
Батьки, які
прагнуть оволодіти педагогічною культурою, мають постійно аналізувати свої дії,
критично ставитись до виявів фальшивого авторитету і витісняти їх із власної
поведінки.
У системі
сімейного виховання необхідно дотримуватися таких правил:
• люби свою
дитину; радій її присутності, сприймай її такою, якою вона є, не ображай П, не
принижуй, не порушуй її впевненості в собі, не піддавай її несправедливому
покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе;
• постійно
вдавайся до похвали дитини за її правильні вчинки. Цим ти спонукаєш її до
активної дії;
• оберігай
свою дитину від негативних фізичних і моральних впливів;
• створюй у
сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вогнище буде джерелом спокою, радощів,
поваги, справедливості та захищеності;
• будь для
своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності;
• підтримуй
щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями;
• не
забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з
ними;
• залучай
дитину до посильної праці разом з дорослими;
• створюй
умови, щоб дитина набувала життєвого досвіду, долала труднощі;
• чекай від
дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від
рівня розвитку, соціального досвіду;
• привчай
дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і
молодшими;
• залучай
дитину як повноцінного члена сімейного колективу до розв'язання побутових
проблем, що виникають у сім'ї;
• не
виконуй за дитину тих завдань, з якими вона може впоратися самостійно;
•
домагайся, щоб вимоги до дитини були однакові від усіх членів сім'ї;
•
наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у
ставленні до людей, природного довкілля;
• постійно
залучай дитину до різноманітних видів діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар